| Головна » Статті » Виховна робота » Сценарії заходів |
Година спілкування "Духовна єдність поколінь" (модуль «Українське козацтво»)
 Сценарій години спілкування за темою: "Духовна єдність поколінь" (модуль «Українське козацтво»)  Автор: Савастеєнко Ольга Семенівна, класний керівник 11-Б класу Зміст виховної діяльності: Ціннісне ставлення до суспільства і держави Час проведення: 45 хвилин Місце проведення: класна кімната Обладнання. У центрі зали напис: «14 жовтня — свято Покрови і День українського козацтва», нижче другий напис: «Козацькому роду нема переводу», а також портрети українських гетьманів, фотографії козацьких клейнодів (булава, бунчук). Попередня підготовка. Робота з ведучим, підбір учасників змагання, вибір курінних отаманів, оформлення та підготовка зали, попередня підготовка членів творчої групи «Гранослів» до написання репортажу про виховний захід. Хід заходу Учитель. З давніх давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що народжується зараз, народжується майбутнє. У найтрагічніші часи (майже п’ять століть тому) своєї історії, коли землі України були пошматовані ворогуючими державами, український народ, щоб забезпечити своє існування у світі і свій розвиток за таких важких історичних умов, з великим напруженням усіх сил шукав способів захисту, виробляв форми самооборони, винаходив методи активної військової протидії. Не маючи своєї держави, український народ створив потужні збройні сили, що є однією з найважливіших ознак держави. Виконання їхніх функцій покладалося на ту частину українського населення, яка мала напівгосподарський, напіввійськовий характер і в середовищі якої склалися військові традиції, тобто на козацтво. Центром формування збройних сил України була Запорізька Січ. Щоб протистояти могутнім збройним силам тодішньої великої держави – султанської Туреччини, з її як тоді вважали непереможною армією, а також військам Речі Посполитої, склалося Запорізьке Військо. Це була струнка, своєрідна й досить досконала військова організація з раціонально продуманими, оформленими структурами, з самобутньою системою управління, командування і забезпечення. Козацьке військо мало свій флот, артилерію, піхоту, кінноту. 1 учень. Ми – юне покоління – горді з того, що створивши збройні сили для самоврятування нації, український народ, який за всю свою історію ніколи не прагнув загарбати чужу землю, використовував свою військову міць лише для захисту України, для визволення української землі від чужоземного панування. Козацтво виконало покладену на нього історичну місію і врятувало український народ від загибелі, що має і всесвітнє значення. 2 учень. Історія народу. як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки найбільше хвилюють і викликають почуття національної гордості та гідності. В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь у творі "Тарас Бульба" писав: "Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідти вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!" Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня... Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості... Учитель. Перші згадки про Миргород трапляються у XV ст. З 1649 року місто — адміністративний центр Миргородського козацького полку. Миргородські козаки брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти поневолювачів. Миргородський полк був одним із найбоєздатніших у війську Богдана Хмельницького. 1695 року миргородські козаки у складі українсько-російського війська брали участь у штурмі турецької фортеці Азов, де «полковникъ Миргородскій Данило Апостолъ паче прочихъ показалъ храбрость». З відновленням гетьманства у 1727 році миргородського полковника Данила Апостола було обрано гетьманом Лівобережної України (на цій посаді він пробув до своєї смерті 1734 року). Історія Миргорода по-справжньому починається з утворення Миргородського козацького полку в 1648 р. Із його заснуванням місто почало розширюватися і розвиватися. Як адміністративно-територіальна одиниця Польсько-Литовської держави Миргородський полк включав у себе територію по середній течії Хоролу і Псла поселеннями Миргород, Хомутець, Комишня, Багачка, Білоцерківка і Краснопіль (Великі Сорочинці). 3 учень. Миргородський полк є одним з найстаріших військових, територіально-адміністративних та судових округів козацької України. Містечко Мир-Городок засноване в середині XVI ст. як прикордонна фортеця з татарським степом, Диким полем, хоча на території майбутнього полку вже здавна існували населені пункти, які згадуються у літописах під ХІ-ХІІ ст.: Хорол, Лубни, Градизьк, Горошин, Ромен, Лукомль. Козацтво ж колонізує цей край в першій чверті XVII ст., і вже 1625 року утворюється Миргородський козацький полк, який мав захищати маєтки Вишневецьких (так звану Вишневеччину) на Лівобережжі з центром у Лубнах від турецько-татарських спустошень. Козацькі осідки розташовуються в межиріччі Хорола та Псла і формують власне Миргородщину, а Миргород стає центром окремого Київського повіту однойменного воєводства. Миргородський полк 1625-38 рр. – це суто військовий підрозділ козацького реєстру у складі збройних сил Речі Посполитої. Вочевидь, він підпорядкувався Єремії Вишневецькому, а козаки були розселені по території, яку згодом, за часів Б.Хмельницького, розділили на Миргородський і Полтавський полки. За “Реєстром” 1649 року Миргородський полк поділявся на 16 сотень, які мали осідком 12 містечок. Це були: Миргородська полкова сотня (м. Миргород); Глинська (м. Глинськ); Комишненська (м. Комишна); Костянтинівська (м. Костянтинів); Краснопольська (м. Краснополе); Лохвицька (м. Лохвиця); дві Лубенські сотні – міська і сільська (м. Лубни); Панківська (село Панки); Роменська (м. Ромен і село Липова Долина); Сенчанська (м. Сенча); Уцтивицька (м. Уцтивиця); Хорольська (м. Хорол); та три Миргородські сотні, що назвалися іменами своїх сотників: Гаврила Гладченка (сина миргородського полковника М.Гладкого), Андрона та Кирила Поповського (Кирика Якименка). Полковим центром визначено місто Миргород (тепер районний центрПолтавськоїобласті). Влітку 1648 року Миргородський полк значиться в документах як військовий козацький підрозділ і як звільнена від польських окупантів адміністративна територія. Законодавчо ж Миргородський полк як адміністративну одиницю козацької автономії у складі Речі Посполитої створено 16 жовтня 1649 року після Зборівської угоди. Територія Миргородського полку зазнавала істотних змін. 1649 року до нього приєднано територію Лубенського полку. На той час полк налічував 16 сотень, які мали осідком 12 містечок. 4 учень На нашій миргородській землі народилося скільки відомих полковників: це — Матвій Гладкий (1649—1652), Григорій Лісницький (1653—1654, 1657—1658, 1660), Павло Апостол (1659, 1671, 1672—1683), Дем'ян Апостол (1664—1666), Григорій Апостол (1666—1668), Григорій Гладкий (1669—1670), Михайло Кияшко (1670—1671), Данило Апостол (1683—1727), Павло Апостол (1727—1736), Василь Капніст (1737—1750) та інші. 5 учень. Одне з перших зображень миргородського герба зустрічається на гербових грамотах польського короля, виданих на нові володіння Вишневецьких. Прототип козацького герба міста зберігся і до сьогодні, до того ж ліг в основу зображення і прапора Миргорода. Герб являє собою щит, у лазуровому полі якого розміщений золотий рівносторонній лапчастий хрест, а під хрестом - срібна восьмипроменева зірка. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною з трьома вежами. 6 учень. Миргород – давній і славний осередок козацтва. Тут із колиски навчали звитяги і обов'язку уміти боронити рідну землю від ворожих нападників. Миргород має свої культурні та історичні цінності, які шануються і примножуються. Ми - древнє козацьке місто. Колись у нас був розташований центр Миргородського козацького полку. Нині ідея відродження козацтва стала популярною - у нас створений і успішно діє Миргородський полк Міжнародної громадської організації "Козацтво Запорозьке". 26 січня 2001 року на районовій Раді старшин Миргородського козацького полку було прийнято рішення про встановлення в Миргороді пам'ятника на честь козаків Миргородського полку. На постаменті козак на зріст 2м 75см в образі головного героя повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Однією рукою він узявся за бік, в іншій - тримає люльку. Два пістолі й шабля прикріплені до пояса. Це робота скульптора Дмитра Коршунова з Полтави у співавторстві з Валерієм Голубом. Символічно, що саме у новому сквері – сквері Козацької слави, що по вулиці Незалежності, біля Краєзнавчого Музею, відкрито пам'ятник миргородським козакам. Саме на цьому місці, за часів козацтва, у 17 – 18 ст., пролягала стіна миргородської фортеці – найдавнішої фортифікаційної споруди міста. Тож нехай цей пам'ятник буде стояти на цьому місці віднині і довіку як свідок духовного відродження кращих українських традицій та розвитку рідного Миргорода. Учитель. Продовжуючи давні традиції, миргородські козаки – це місцевий осередок Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорізьке» - допомагають правоохоронцям підтримувати зразковий порядок у нашому місті, продовжують кращі традиції миргородських козаків, які в минулому були знані по всій Україні. Очолює осередок отаман Миргородського козачого полку генерал – осавул Василь Маловічко. З кожним днем лави Українського Козацтва невпинно поповнюються. Полтавський Кіш імені Миколи Міхновського, до якого входить і Миргородський Полк Українського Козацтва, є складовою частиною Гетьманського округу, до якого входять декілька обласних козацьких товариств. Одним з напрямків роботи Миргородського полку є національно – патріотичне виховання і оборонно – спортивна робота. Козаки Полку брали участь у відкритті пам'ятного знаку на честь Северина Наливайка в урочищі Солониця під Лубнами. Продовжується робота щодо виявлення і впорядкування захоронень, споруд, пам’ятників, що пов’язані з історією Українського козацтва. Пам’ятні та історичні місця області, пов’язані з історією Українського козацтва, підтримуються у належному стані. У серпні 2001 року миргородські козаки організували експедицію на байдарках по р. Псел по місцях козацької слави колишніх Гадяцького, Миргородського та Полтавського козацьких полків з відвідинами усипальниці гетьмана України Данила Апостола в с. Великих Сорочинцах. Щоб молодь росла духовно багатою, щоб юнаки могли стати надійними захисниками рідної землі, захисниками козацької слави, Миргородський полк Українського козацтва започаткував перехідний кубок у міжнародних змаганнях зі східних єдиноборств, які проходять в Миргороді. Вперше такі змагання були проведені в нашій рідній Миргородській гімназії ім..Т.Г. Шевченка. Традиційною стає участь членів козацьких товариств у заходах з підготовки допризовної молоді до військової служби, місячниках оборонно-масової та спортивної роботи до Дня Збройних Сил України, Дня Захисника Вітчизни, Дня Перемоги, що проводяться спільно з військкоматами. Представники обласного та місцевих осередків Українського козацтва з метою популяризації кращих традицій козацтва беруть активну участь в урочистостях, присвячених проводам призовників на строкову військову службу до лав Збройних Сил України у “Дні призовника”. 7 учень. Відродити козацтво у нашому місті – головна мета тих, хто стоїть на варті справжніх духовних цінностей нашого народу, хто готовий боронити рідну домівку та Батьківщину. Надзвичайно цікавим було щоденне козацьке життя. Під час нашої пошуково-дослідницької експедиції, ми знайшли і прочитали безліч всяких оповідань, переказів, анекдотів про козаків. Учитель. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі, і більшою частю на насмішку похожі", оповідав столітній запорожець Микола Корж. І наводив чудні козацькі "вимисли". 1.Запорожці брили цілу голову й залишали тільки одну чуприну над лобом, оселедець; як ця чуприна виростала велика й довга, що аж заслонювала очі, то козак закладав її за вухо. Бороди не брили, а вусів не підстригали, але намазували чим-небудь і закручували вгору до очей; а як у котрого виросли дуже довгі вуса, то закручував їх і закладав аж за вуха — "це ставили собі за особливу козацьку славу і честь". 2. Здоровилися запорожці також на свій спосіб. Виберуться, бувало, в гості до чийого куреня або зимовика, то ще сидячи на конях, гукають: "Пугу, пугу, пугу!" — тричі, раз за разом. Господар загляне через віконце і відповість двічі: "Пугу, пугу!" Тоді гість відзивається: "Козак з лугу!", а господар через віконце: "Повішайте там, де й наші" — тобто вяжіть коні до ясел і просимо до хати; тоді вибігають господарські хлопці і ведуть коней до стайні. Гості входять до хати, хрестяться до ікон і говорять господареві: "0таман, товариство, ваші голови!", і кланяються. Господар відклонюється і відповідає: "Ваші голови, ваші голови! Прошу пани-молодці сідати". І тоді вже гостяться. Коли ж уже полагодили своє і від’їжджають, то прощаються: "Спасибі, батьку, за хліб і за сіль, пора уже по куріням розїзжаться до домівки; просимо, батьку і до нас, коли ласка, і оставайтесь здорові і "Господар відповідає: "Прощайте і вибачайте, пани-молодці, чим богаті, тим і раді, просимо не погніватися". 3. Козаки славилися веселістю й охотою до шуток і насмішок. Особливо ж любили вигадувати прізвища товаришам; такого,що спалив з необережности курінь, називають Палієм, того, що розкладав вогонь над водою, звали Паливодою, такому, що' проти звичаю варив кашу, давали імення Кашки або Кошовара і так само пішли призвища Горбач, Малюта, Склизький, Черепаха, Гнида, Качало, Корж... 4. Козаки вміли оцінити й чужий дотеп. Приходить козак до чужого куріня і бачить, що козаки вечеряють, тоді говорить їм: "Хліб та сіль, пани-молодці!" А вони йому: "їмо, та свій, а ти у порога постій". Але він не погоджується: "Ні, братці, давайте і мені місце", і витягає зараз свою ложку і ложечника і сідає разом з ним. Тоді господарі похвалять: "0т, козак догадливий! Вечеряй, братчику, вечеряй!" 8 учень. За сучасних умов, вкрай необхідно звертатися до славної історії козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України, як козацької держави. Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. А чи задумувались ми над тим, звідки воно взялося? Учитель. Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця. Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі. Де появлялось безліч втікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх. Їхав козак на війноньку, Сказав, прощай, дівчинонько. Прощай, дівчино, Чорнобривонько, Їду в чужу сторононьку. Дай-но, дівчино, хустину, Може, я в бою загину, Темної ночі Накриють очі, Легше в могилі спочину. Дала дівчина хустину, Козак в бою загинув. Гей серед поля Гнеться тополя Та й на козацьку могилу. Козака несуть, І коня ведуть, Кінь головоньку клонить. (2) А за ним, за ним Його дівчина Білі рученьки ломить. (2) Ой ломи, ломи Білі рученьки До єдиного пальця! (2) А не знайдеш ти, Та дівчинонько, Над козака коханця! (2) | |
| Переглядів: 9255 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |