Семінар математиків - Методична робота - Для батьків - Миргородська гімназія
Миргородська гімназія імені Т.Г.Шевченка Миргородської міської ради Полтавської області
Субота, 10.12.2016, 22:21
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Методична робота

Семінар математиків
Епітет
Михайло Кравчук — славетний алгебраїст нашого століття, його математичний талант і внесок у математичну науку дорівнюється талантам великим і неповторним.
Микола БОГОЛЮБОВ
Ці слова сказані у час, коли ім’я математика Кравчука годі було шукати у вітчизняній науковій літературі, пресі, почути про нього спомини колишніх колег, навіть співавторів виданих праць. Життєва доля Михайла Кравчука склалася настільки трагічно, що й сьогодні вона ще не осмислена. Історія науки не знає болючішого феномена!
Дитячі і студентські роки
Народився майбутній вчений 27 вересня 1892 р. в селі Човницях на Волині в сім'ї землеміра, сина селянина-шевця. Початкову освіту хлопчик здобуває вдома. Як згадувала Анастасія Соколюк, жінка, що замолоду три роки мешкала в оселі Кравчуків, "…у сім’ї розмовляли тільки українською мовою, хоч мати навчала дітей і польської, і французької, і німецької, привчала усіх своїх дітей — Костянтина, Вікторію, Михайла, Єву — до порядку та дисципліни. Михайло ріс дуже рухливим і веселим…” Мати Михайла — освічена жінка, володіла кількома іноземними мовами, добре знала світову літературу, історію, грала на фортепіано, була доброю, чуйною, життя присвятила вихованню дітей. У хаті було завжди весело й гамірно. Чарівна природа, пісні — живий літопис, у якому знайшли яскраве відтворення героїчна історія волинського краю, дивовижні легенди будили серце та душу, формували гострий розум майбутнього науковця.
1901 р. Михайло разом із батьками перебирається до Луцька, де в 1910 р. закінчує із золотою медаллю гімназію. Цього року він вступає на фізико-математичний факультет Університету Святого Володимира в Києві. М. Кравчука звільнили від плати за навчання, він отримував стипендію 50 карбованців, бо всі іспити складав на "весьма удовлетворительно” ("відмінно”).
Студент М. Кравчук підтримував ідею національного відродження. Він любив проводити вечори в Українському клубі (вул. Велика Володимирська, 42), у Народному домі на Лук’янівці, де український театр під керівництвом М. Старицького ставив свої вистави. Відвідував і засідання студентського громадського об’єднання "Українська громада”. Програмні завдання щодо культурного відродження української нації стосувались організації наукових українських гуртків, систематизації української наукової термінології, заснування українських кафедр при університеті та ін.
Чотири роки пізніше М. Кравчук закінчує університет з дипломом І ступеня. Михайло Кравчук здобув звання приват-доцента. Відтак викладав математичні дисципліни в новостворених першій і другій українських гімназіях, Українському народному університеті, став співробітником Української академії наук. Професор Д. Граве вважає його одним з найталановитіших своїх учнів.
З початком двадцятих років Михайло Кравчук є членом комісії математичної термінології при Інституті наукової мови УАН, викладав різні курси математики в університеті, політехнічному, архітектурному, ветеринарно-зоотехнічному, сільськогосподарському інститутах Києва.
Потім буде блискучий захист докторської дисертації «Про квадратичні форми та лінійні перетворення», обрання 1929 року дійсним членом Всеукраїнської Академії наук.
Викладацька і наукова діяльність
Молодий Кравчук 5 вересня 1917 р. прочитав свою першу т.зв. пробну лекцію з предмету чистої математики «Про функції, що справджують теорему додавання», а два дні пізніше — першу лекцію з курсу теорії множин і одержав звання приват-доцента. Кілька тижнів раніше надія української науки успішно склала магістерські екзамени. Національно-культурне й державне відродження України після повалення царату не пройшло повз увагу молодого вченого. Він викладає математичні дисципліни в І і ІІ українських гімназіях у Києві, Українському народному університеті. 1919 року М. Кравчук публікує курс лекцій з геометрії, що він їх прочитав в Українському народному університеті. Цього ж року опубліковано перший переклад українською мовою широковідомого підручника з геометрії Кисельова, здійснений М. Кравчуком… У другій половині 20-х років підкомісія математичної секції природничого відділу Інституту української наукової мови під головуванням М. Кравчука створить тритомний математичний словник.
Одна за одною з'являються друковані праці М. Кравчука. Ряд глибоких результатів з теорії білінійних форм та лінійних перетворень завершується докторською дисертацією «Про квадратичні форми та лінійні перетворення», яку вчений блискуче захищає 14 грудня 1924 р. Це був перший в УРСР захист докторської дисертації. 1925 року М. Кравчукові було присвоєно звання професора. Далі М. Кравчук займається питанням узагальненої інтерполяції. Доповідь про свої висновки він зачитав на ІІ Міжнародному математичному конгресі в Торонто в 1924 р. Чотири роки пізніше український вчений їде на Міжнародний математичний конгрес в Італію. Дорогою виступає на засіданні Математичного товариства в Парижі.
У 1929 році кандидатуру Кравчука висувають у дійсні члени Всеукраїнської академії наук. Кандидатом до ВУАН його висунуло понад сто організацій.
Відомий учений і вчитель Кравчука Д. Граве у своїй рекомендації писав:« Я пропоную громадським організаціям звернути особливу увагу на кандидатуру доктора математики професора Михайла Кравчука, одного з найталановитіших моїх учнів, автора кілька десятків не раз відзначуваних та премійованих праць… Ще студентом він відзначався дослідами з обсягу алгебри, продовживши важливі праці деяких німецьких математиків, що мають можливе застосування в геометрії, механіці та математичній фізиці. »
Із характеристики на М. Кравчука, надісланої до ВУАН 1929 року у зв’язку з висуненням його кандидатури в дійсні члени Академії:«… Майже жодне явище в створенні математичної науки (в Україні) не сталося без його участі, … ані закладалися перші українські університети (народний і державний), … ані утворювалася математична термінологія або наукова мова — нічого цього не робилося без найактивнішої участі Михайла Кравчука »
29 червня 1929 р. на засіданні Ради Академії М. Кравчука одностайно обрано дійсним членом ВУАН. Він став наймолодшим академіком — у віці 37 років.
Михайло Кравчук — автор понад 180 наукових робіт, в тому числі більше десятка монографій з різних галузей математики. Його наукові результати дістали міжнародне визнання. Серед них і перший проект комп'ютера. Його методи особливо використовуються тепер у зв'язку з розвитком кібернетики, зокрема при програмуванні багатьох складних явищ і процесів. Український учений одержав фундаментальні результати в теорії ймовірностей, пов'язані з біномінальним розподілом. Саме він увів многочлени цього розподілу, відомі тепер у світовій літературі як многочлени Кравчука. М. Кравчук одержав багато нових результатів в області інтерполяції та механічних квадратур, зокрема, повністю розв'язав питання про визначення механічної квадратури її коефіцієнтами та коефіцієнтами квадратур нижчих порядків.
Він одержує низку глибоких результатів із теорії функцій дійсної та комплексної змінних, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії імовірностей та математичної статистики, видає підручники для вищої школи, публікує статті з методики викладання математики, історії математики, філософії, постійно працює над удосконаленням математичної термінології , праці Михайла Кравчука збагачували теорію алгебраїчних рівнянь і аналітичних функцій, теорію змінного дійсного та інтерполяції, ін. Результати друкує в наукових виданнях НТШ (1925), є членом математичних товариств Німеччини (1927), Франції (1927), Палермо (Італія, 1927). М. Кравчука запрошують до безпосередньої роботи у ВУАН, де він очолює комісію математичної статистики, обіймає посаду Вченого секретаря Президії академії. Він — один із засновників Інституту математики (1934 р.), там є завідувачем відділу математичної статистики. Водночас він — член управи Київського інституту народної освіти, декан факультету професійної освіти, активний громадський діяч, член секції наукових працівників міської Ради, організатор першої в Україні математичної олімпіади школярів (1935). 1936 р. він співпрацює з українським науково-дослідним інститутом педагогіки, часто виступає з лекціями перед учнями та вчителями, студентами, друкується в газетах.
Академік Михайло Кравчук свою різнобічну наукову діяльність розглядав як справу патріотичну, як справу громадянську. «Моя любов — Україна і математика» — любив наголошувати М. Кравчук
Його працями цікавилися вчені Франції, Італії, Німеччини, Японії. Талановитого математика запрошували на роботу, зокрема, американська фірма «Вестінгауз» і Стенфордський університет, де гарантувалися найсприятливіші умови для творчої праці.
Та душею і серцем учений був з Україною, за яку і за царату, і в громадянську війну, і в наступні роки він вболівав любов’ю сина.
І все ж... Ціле покоління українців імені Михайла Кравчука не знало. Науковий світ знав многочлени і моменти Кравчука, формули Кравчука, осцилятори Кравчука, про те, що його наукові праці прислужилися й винаходу першого в світі електронного комп’ютера. В Україні наукові праці вченого були знищені: їх спалювали у дворі Інституту математики, а в бібліотеках вилучали із збірників. Що ж сталося, як тоді казали, з «поетом німого числа»?
14 вересня 1937 року в газеті «Комуніст» була опублікована замітка «Академік Кравчук рекламує ворогів». «У вересні цього року, — йшлося в ній, — вийшов з друку журнал «Успехи математических наук» №3, де вміщено статтю академіка М. П. Кравчука, яка викличе глибокий гнів всіх чесних радянських математиків.
У цій статті автор, рекламує заклятих ворогів народу, вже давно викритих органами НКВС. Треба відзначити, що появу цієї статті пояснити випадковістю аж ніяк не можна; Кравчук мав досить часу, щоб забрати з редакції статтю чи зробити в ній відповідні поправки. Він цього не зробив. До того ж Кравчук весь час підтримував уже тісні зв’язки з цими ворогами народу; адже він разом з цими мерзенними фашистськими запроданцями є співавтором кількох книжок.
Політичну сліпоту та безтурботність виявила також редакція цього журналу, яка вмістила цю статтю. Академік-орденоносець Д. Граве, директор Інституту математики Академії наук УРСР; учений-секретар К. Бреус». А вже у жовтні в тій же газеті в недільному номері з’явилася стаття В. Чернявського і С. Фещенка «Обличчя «академіка» Кравчука». Ясна річ, після публікації академіка-орденоносця ці «колеги» вийшли на пряму: «...Треба сказати, — зізнавалися вони, — що справжнього обличчя цієї людини, яка вважається академіком, ще остаточно не викрито. А проте всі дії Кравчука за останні роки показують, що ми маємо справу з прихованим буржуазним націоналістом, який хитро намагається замаскувати свої антирадянські дії. ...Під великий сумнів треба взяти і наукові роботи академіка Кравчука. Протягом останнього часу він практично нічого не зробив для математичної науки, якщо не рахувати кількох робіт своїх працівників, які він безсоромно собі приписав. Та й попередні його роботи, на думку авторитетних спеціалістів, невисокої якості...». Ця стаття обговорювалася на засіданні президії Академії наук, де було ухвалено: «осудити дії Кравчука, як антирадянські, буржуазно-націоналістичні, зняти його з завідування відділом в Інституті математики; доручити комісії додатково вивчити справу про можливість перебування Кравчука в складі академіків...». (Деталь: С. Фещенко в подальшому стане професором. Але найогидніше — після реабілітації Михайла Кравчука запропонує його безробітному синові Євгену роботу на своїй кафедрі). Дехто вважає і досі, що академік Дмитро Граве непричетний до першої публікації в газеті «Комуніст». Родичі академіка погрожували навіть судом авторові цих рядків, мовляв, недостовірна інформація... А як же тоді розуміти мовчання академіка Граве, який 4 жовтня 1937 року був особисто присутній на засіданні президії Академії наук, де розпинали Михайла Кравчука за націоналістичну й антирадянську діяльність? Як розуміти те, що в своїх спогадах Граве не залишив жодного слова спокути перед своїм учнем?
Для Михайла Кравчука публічні звинувачення Дмитра Граве були жахливими. Як же так, ще ж недавно він був одним із найталановитіших учнів метра, а став...
21 лютого 1938 року Михайла Кравчука заарештували.
В обвинувачувальному висновку значилося: «Управлінням державної безпеки НКВС УРСР розкрита і ліквідована антирадянська українська націоналістична терористична організація, якою керували колишні боротьбисти і яка ставила собі за мету насильницьке повалення радянської влади і відновлення фашистського ладу. Одним з активних учасників і керівників цієї організації є заарештований Кравчук...». (Деталь... За протоколом обшуку в помешканні академіка було, зокрема, вилучено: «друкарську машинку системи Adler, записки історико-філологічного товариства Грушевського — 4 томи, історію України — Руси» Грушевського»).
Вирок виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР — двадцять років тюремного ув’язнення і п’ять років позбавлення політичних прав. Після оголошення судового вироку у Києві Кравчук близько півроку перебував у спецкорпусі Лук’янівської тюрми. Звідти 17 січня 1939 року він надіслав до Президії Верховної Ради СРСР заяву, в якій писав, що всі його провини були вигадані ним самим або підписані в заготовлених слідством формулюваннях за умов тяжкого морального і фізичного впливу. «Даремно я доводив слідству свою невинність, — зізнавався вчений. — Все одно вийшло так, що існуюча у 1928— 1929 роках академічна група «Молода академія» стала контрреволюційною... Що я знав про існування нібито якогось повстанського загону на чолі з моїми спільниками по неіснуючій організації? Під тиском слідства я визнав свою провину і на суді... Та яка б доля мене не спіткала, я хочу цією заявою звільнити себе від тягаря неправдивих свідчень». (Деталь... За свідченням професора Павла Бондаренка, Михайла Кравчука привезли на збори в Київський університет побитим. Він увесь час прикривав хустиною своє зранене синюшне обличчя).
Трохи згодом Михайло Кравчук послав ще одну заяву з Лук’янівської тюрми про вчинене щодо нього свавілля — Генеральному прокуророві СРСР.
Але... Москва мовчала! Звідки було знати Кравчукові, що в зореносній столиці Сталін, Молотов і Жданов ще до суду персонально визначили йому міру покарання. 12 вересня 1938 року вони підписали вирок ще 633 політв’язням з України. Ім’я Кравчука стояло другим у списку тих, кому кремлівський Торквемада призначив «першу категорію покарання» (розстріл), а розстріл призначили 85 відсоткам в’язнів з України, внесених у цей список. Тут, у Лук’янівській тюрмі, була заведена особова справа в’язня Кравчука за №11954 з навкісним написом на всю титульну сторінку — «Націоналіст». У справі — форма №2, де, за всіма правилами дактилоскопії, зроблено відбитки пальців і долонь засудженого, вказана особлива прикмета — на правій скроні родима пляма. Із Києва Кравчука доправили до Новочеркаська. Новочеркаські тюремники недовго утримували в себе ув’язненого. Вже 28 квітня 1939 року, незважаючи на явні серцеві недуги, вкрай підірване здоров’я, він був визнаний придатним до фізичної праці в умовах Крайньої Півночі. Після такого медичного висновку шлях українського мученика науки проліг аж у Владивосток, потім четвертим рейсом пароплава «Джурма» — у Магадан. Звідти — ще далі на північ — у зловісні колимські копальні.
У справі №238943 збереглася карта обліку робочих днів академіка-в’язня у найстрашнішому колимському концтаборі Мальдяк. Зазначено, що з 1 липня по 1 жовтня 1939 року він пропрацював тут 46 днів, 46 — пропущено — етапи. Працював вибійником. Тут же трудова характеристика: до роботи здатність незадовільна... через серцеві напади. Можна тільки уявити, що то була за робота в’язнів у колимських умовах, коли морози сягали шістдесяти градусів, а щоденна норма гірника становила півтори тонни породи. Навіть за царату, у Нерчинську, каторжани добували її не більше півсотні кілограмів! Природно, із хворим серцем Кравчук не міг довго протриматися в забої. Міокардит спричинив набряки ніг і 26 березня 1940 року він був визнаний навіть табірними медиками непридатним до фізичної праці з «подальшим етапуванням на 23 км». Змучений безнастанними хворобами, відчуваючи близький кінець свого життя, Михайло Кравчук 16 серпня 1940 року втретє звернувся до Москви — цього разу до Голови Верховного суду і Генерального прокурора СРСР. Уже не в заяві, а в скарзі він рішуче заперечив свою причетність до сфабрикованих злочинів, які нібито вчинив, описав моральні і фізичні тортури, застосовані до нього під час слідства, висловив своє ставлення до блюзнірського судового вироку.
«...Я був приголомшений тими дикунськими звинуваченнями, — писав змучений Кравчук. — Але безнастанні нічні допити під прямим фізичним впливом, зокрема, повне позбавлення сну упродовж одинадцяти діб, робили своє. Остаточно зламали мене погрози: в разі відмови взяти на себе нездійснені злочини — заарештують і знищать мою сім’ю». Закінчувалася скарга такими словами: «Стан мого здоров’я звільняє мене від особистої зацікавленості в перегляді моєї справи. Проте відновлення істини важливіше само собою. Через те я прошу переглянути її, піддавши мене, якщо необхідно, новому слідству за умов, що дали б можливість уникнути неправдивих свідчень». Але Москва мовчала!.. 6 червня 1941 року Кравчука було звільнено від робіт в гірничому управлінні, а 23 лютого як інваліда направлено на стаціонарне лікування.
У справі №238943 підшито два акти. Перший — про смерть в’язня Кравчука, другий — про поховання небіжчика. Нехай світ знає, як був похований автор української алгебраїчної термінології! Акт свідчить: «Ми, що нижче підписалися, черговий комендант т. Кузнецов, начальник санчастини т. Красовська Т. М. та староста в/з Борисов склали цей акт про те, що 13 березня ц. р. похований померлий 9 березня в/з Кравчук Михайло Пилипович о. с. №238943 заритий на глибині 1,5 м головою на захід».
Останній аркуш у справі №238943 — ще одна форма №2 — відбитки пальців рук померлого. Мабуть, тільки дактилоскопічні зображення, зроблені в Лук’янівській тюрмі, і родима пляма на скроні померлого дали можливість встановити, кого ж викреслили із живих у багатомільйонному списку невільників сталінського ГУЛАГу.
А Кравчукові не було тоді і п’ятдесяти років! Скільки ще міг він зробити для розвитку вітчизняної і світової науки? Де поділися навіть ті математичні досліди, які він створив у нестерпних каторжанських умовах і передав табірному начальству? Одна втіха — похований він головою на захід! На захід — до рідного Дніпра, матері-України! Ото і все, що заслужив видатний український академік у радянської влади... З висоти сьогоднішнього дня не хотілося б ворушити «чесність» деяких «колег» Михайла Кравчука. Скажімо, член-кореспондент АН СРСР Борис Делоне і через десять років після реабілітації вченого відкрито вважав його «українським націоналістом». А й тоді цього було досить... Власне, то справа особиста.
А от щодо державних установ, їхньої байдужості до національної пам’яті словом- другим не обійтися. Тільки через тридцять шість років після офіційної реабілітації славетного математика було відновлено в складі дійсних членів Академії наук України. Чому тільки через сорок шість років були видані його математичні праці (накладом 500 примірників)? Світ ними користувався, а в Україні годі було їх знайти в бібліотеках. Зрештою, чи не видається дивним той факт, що на території Київського політехнічного інституту, де Михайло Кравчук завідував лише кафедрою, стоїть пам’ятник великому мученику науки, є аудиторія його імені, а в Київському національному університеті, який він свого часу закінчував, де працював деканом, такої уваги не виявлено.
Миха́йло Пили́пович Кравчу́к (*27 вересня 1892, Човниця, Волинь — †9 березня 1942, Колима) — український математик, академік АН УРСР (з 1929). Доктор фізико-математичних наук (з 1924), Професор Київського Політехнічного Інституту, вчитель Архипа Люльки — конструктора реактивних авіадвигунів та Сергія Корольова — конструктора радянських космічних кораблів, майбутнього академіка Володимира Челомея. Методи М. Кравчука використані в США, Японії та інших країнах при моделюванні кібернетичної техніки. Наукові праці М. Кравчука широко використовували американські автори першого у світі комп'ютера.
Учасник багатьох міжнародних математичних конгресів. Мав широкі контакти із світовою математичною громадськістю. Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології. Наукові праці стосуються алгебри, математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії функцій та інших розділів математики.
З біографії
Репресії 1937 року для професора Михайла Кравчука настала година випробування. У республіканській пресі з'являються погромні статті проти нього. Деякі з них підписує і його колишній вчитель Д. Граве. Михайла Кравчука звинувачують у націоналізмі, шпигунстві, антирадянщині. Йому закидають листування з «польськими запроданцями» М. Зарицьким та М. Чайковським. 21 лютого 1938 року М. Кравчука заарештували.
23 вересня 1938 р. вченого було засуджено до 20 років в'язниці та 5 років заслання. Судове засідання тривало півгодини. В останньому слові вчений просив дати йому можливість закінчити розпочату працю з математики. З Лук’янівської в’язниці його відправляють до Владивостока і далі у трюмі суховантажного судна "Джурма” морем — на Колиму, у ті лиховісні колимські золоті копальні, зокрема і в Мальдяк, де норми були утридцятеро більшими, ніж у каторжан за царя… Остання адреса М. Кравчука: Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр, Інвалідне містечко. 9 березня 1942 року М. Кравчука не стало… ("вже мертвого Кравчука вранці тричі бив наглядач металевою палицею, щоб ставав до роботи”, — свідчив сусід по нарах М. Попов). У документі "компетентних” органів засвідчено: "Зек Кравчук М. Ф., личное дело № 238943, зарыт на глубине 1,5 метра головой на запад от командировки 1250 метров на север”. Професор Ніна Вірченко у своїй статті про Кравчука в тижневику "Слово Просвіти" зазначила: "4 січня 2012 отримала листа від Богдана Пирога (із м. Магадан) такого змісту: "Завершую роботу із розшуку могили великого Кравчука. Він похований на цвинтарі недалеко від лікарні на "23” кілометрі. Це в стороні від основної колимської траси. Нині ця лікарня пристосована для душевнохворих".
Реабілітація 15 вересня 1956 р., за низкою раніше безуспішних клопотань дружини М. Кравчука — Есфіри Йосипівни (1894—1957), вченого було реабілітовано «за відсутністю складу злочину», а в 1992 р. поновлено в складі дійсних членів Академії наук України[4].
Внесок у науку
Відомо, що Джон Вінсент Атанасов при створенні першого комп'ютера користався з наукового доробку Кравчука. Про це випадково дізнався бібліограф українського вченого д-р Іван Качановський з Вашингтона.
«Я знайшов листа американського вченого до М. Кравчука, де він пише, що користався його матеріалом», — згадує д-р І. Качановський. Тільки в 2001 р. у 15 наукових статтях в Америці були використані праці Кравчука.
Михайло Кравчук — один з засновників ЕОМ (електронно-обчислювальної машини). Його розробки американці та японці застосували на телебаченні. Його учень, конструктор Сергій Корольов став усесвітньовідомим ученим. Уже в 21 сторіччі ЮНЕСКО внесла ім'я М. Кравчука до переліку найвизначніших осіб.
М. Кравчук не обмежувався дослідницькою роботою. Йому належить велика роль у розвитку математичної освіти як на рівні середньої, так і вищої школи, у розробці української математичної термінології, в організації наукового життя в добу першого пореволюційного відродження в Україні. Він відомий ще й тим, що першим в Україні почав писати математичні праці українською мовою, за що був оголошений «націоналістом» і запроторений до більшовицьких концтаборів.
Розділи теоретичної і прикладної математики, у яких знайшли своє застосування здобутки Кравчука[5]: 1.Випадкові блукання. Симетричні матриці Кравчука та біноміальні сподівання.
2.Мартингали. Поліноми Кравчука і мультиноміальні розподіли.
3.Алгебри Лі та поліноми Кравчука.
4.Групи Лі. Відбиття. Матриці Кравчука та групові елементи.
5.Квантова ймовірність та тензорна алгебра. Матриці Кравчука як власні вектори.
6.Коефіцієнти Клебша-Гордана та поліноми Кравчука.
7.Перетворення Кравчука.
8.Поліноми Кравчука як гіпергеометричні функції.
9.Гаусові квадратури. Нулі поліномів Кравчука. Сумація Гаусса-Кравчука.
10.Теорія кодування.
Упродовж останніх років з’явилися несподівані, на перший погляд, застосування наукових здобутків Кравчука в прикладній математиці та комп’ютерних науках. Географія відповідних досліджень дуже широка. Обмежимося лише кількома прикладами.
Так, у 2003 році науковці електроінженерного факультету Університету Малайї (Куала Лумпур, Малайзія) запропонували новий метод обробки та реконструкції зображень за допомогою моментів Кравчука. На ряді експериментів із відновлення образів об’єктів вони підтвердили суттєві переваги використання інваріантів моментів Кравчука як в умовах відсутності, так і за присутності шумів[6] На ІІІ Міжнародному симпозіумі з 3-вимірної обробки даних, візуалізації та передачі інформації (The Third International Symposium on 3D Data Processing, Visualization, and Transmission) у 2006 році група грецьких учених доповіла про 3-вимірні пошукові алгоритми, що базуються на тривимірних моментах Кравчука, і мають на меті здійснення обробки тривимірних зображень. У 2009 році на Міжнародній спільній конференції з нейронних мереж (Атланта, Джорджія, США) групою французьких, американських та німецьких вчених була зроблена доповідь, в якій, зокрема, було показано ефективність застосування зважених 3-вимірних моментів Кравчука як засобу аналізу даних для розпізнавання характеру пухлин.
У 2009 році у видавництві Шпрінгер вийшла книга "Advances in Neural Networks” (Досягнення в теорії нейронних мереж) з підсумками 6-го Міжнародного симпозіуму з нейронних мереж, що проходив у Китаї. Один із розділів під назвою "Image Analysis by Modified Krawtchouk Moments” (Аналіз зображень за допомогою моментів Кравчука) написаний групою китайських науковців.
У виданні "International Journal of Computer Science and Network Security, VOL.9 No.1, January 2009 (Міжнародний журнал з ком’ютерних наук та безпеки мереж) вміщено статтю під назвою "Krawtchouk Moment Feature Extraction for Neural Arabic Handwritten Words Recognition” (Виділення ознак моментами Кравчука з метою нейронного розпізнавання арабських рукописних слів), яку написали мароканські фахівці. Цікаво, що в переліку посилань знаходимо статтю Кравчука 1929 року, опубліковану в працях Сільськогосподарського інституту.
Уже згаданий вище Філіп Феінсілвер з університету Південного Іллінойсу та Рене Шотт (Ren´e Schott) з університету Анрі Пуанкаре-Нансі 1 у своїй праці 2009 року "On Krawtchouk Transforms” (Про перетворення Кравчука)[7] досліджують питання, пов’язані із застосуванням перетворень Кравчука в теорії кодування. Виявляється, активне використання поліномів та перетворення Кравчука для потреб цієї теорії розпочалося ще в 70-х роках минулого століття (теореми Дельсарта та Мас Вілльямса)[8].
Вшанування пам'яті
Пам'ятник Михайлу Кравчуку в Києві
Лише перед 75-річчям від дня народження вченого (1967) почали з’являтися про нього публікації (перша книжка М. Сороки "Поет німого числа”, нариси М. Чайковського, Б. Білого, Н. Вірченко. В. Добровольського та ін.), а пізніше — повісті М. Сороки "Михайло Кравчук” (1985), "Колимська теорема Кравчука” (1991) та ін.
У 1992 р., за рішенням ЮНЕСКО, після довгих років забуття, наукова громадськість України та світу широко відзначили 100-річчя від дня народження видатного науковця. До ювілею в село Човниця проклали асфальтну дорогу.
У 1992 р. в селі Човниця стараннями сім'ї Степана та Євгенії Лукашуків відкрили кімнату-музей і встановили погруддя Михайла Кравчука.
З 1992 р. в НТУУ "КПІ" проводяться Міжнародні наукові конференції імені академіка Михайла Кравчука У Луцьку встановлено меморіальну дошку Михайлу Кравчуку на приміщенні колишньої гімназії, де навчався майбутній учений.
2002 року ім'я М. Кравчука внесено ЮНЕСКО до переліку найвидатніших людей світу[9].
В 2003 році на території Політехнічного інституту в Києві, вперше в Україні, відкрито пам'ятник всесвітньовідомому математикові Михайлові Кравчуку.Видано три об’ємні книги М. Кравчука "Науково-популярні праці” (2003), "Вибрані математичні праці” (800 стор., 2002), "Розвиток математичних ідей Михайла Кравчука” ("Development of the mathematical ideas of Mykhailo Kravchuk” (Krawtchouk) (850 стор., 2004).
В 2009 році у Києві, на Харківському житловому масиві, одну з нових вулиць було названо на честь Михайла Кравчука.
Луцька гімназія № 21 носить ім'я математика. Вона знаходиться на вулиці академіка Кравчука. У 2012 році під час урочистостей, присв’ячених 110-річчю від дня народження, у ній було відкрито кімнату-музей видатного вченого.
11 січня 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову про відзначення на державному рівні 120-річчя з Дня народження Михайла Кравчука[10].
М. Кравчук - автор понад 180 робіт, в тому числі 10 книг із різних розділів математики (алгебра і теорія чисел, теорія функцій дійсної і комплексної змінних, теорія диференціальних та інтегральних рівнянь, теорія ймовірностей і математична статистика, історія математики тощо.) Ці наукові праці увійшли до скарбниці світової науки. Тепер існують на сторінках наукових досліджень многочлени Кравчука, моменти Кравчука, осцилятори Кравчука. А ось від 2001 р., завдяки пошукам Івана Качановського, українського науковця зі США, виявилося, що наукові твори М. Кравчука прислужилися і до винаходу першого в світі електронного комп'ютера!
"Михайло Кравчук - математик широкого масштабу. Його ім'я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він - українець." Довго не знали про цю надзвичайно талановиту людину і його земляки. Про це з болем пише у своїй статті його син О.М. Кравчук, доцент Волинського державного університету. Адже ім'я М. Кравчука було занесено до списку "ворогів народу", а сам він, повний енергії і творчих задумів, був засланий на Колиму і пішов з життя у неповних п'ятдесят років.
Лише 1992 року, після довгих літ забуття, наукова громадськість України та світу широко відзначила 100-річчя від дня народження видатного вченого. Його ім'я було занесено по лінії ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних наукових діячів. Для цього були поважні підстави, адже праці М.П. Кравчука становлять фундаментальне надбання кількох галузей математичної науки.
З наведених нарисів та статей ти довідаєшся, що народився М. Кравчук 1892 року у селі Човниці на Волині в сім'ї інженера-землеміра. Початкову освіту він здобув удома. Його мати була освіченою жінкою, знала кілька іноземних мов і добре виховувала чотирьох дітей. 1901 року сім'я переїхала до Луцька, де в 1910 році Михайло Кравчук закінчив гімназію із золотою медаллю. Цього ж року він вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету університету Св. Володимира в Києві, закінчив його у 1914 р. з дипломом 1-го ступеня і залишився в ньому працювати. Відтоді й почалася його титанічна творча наукова і педагогічна праця. Він викладав різні математичні курси у багатьох вищих та середніх закладах м. Києва.
У роки громадянської війни М. Кравчук виїжджає на село. У 1919-21 рр. він був викладачем і директором школи в селі Саварці на Богуславщині. Його колишні учні, які вступали до технікумів та вузів, вражали викладачів своїми знаннями з математики. У цій школі під опікою М.П. Кравчука розпочав свій шлях у велику науку сільський хлопець Архип Люлька, пізніше - відомий український вчений, творець реактивних авіадвигунів. До речі, у Київському політехнічному інституті лекції М. Кравчука слухав і майбутній славетний конструктор космічних кораблів Сергій Корольов.
Михайло Пилипович був людиною неабиякої ерудиції та культури. У 25 років він став приватдоцентом кафедри математики, у 33 - доктором наук, у 37 - дійсним членом Всеукраїнської академії наук. Вільно володіючи кількома мовами, він підтримував наукові й особисті дружні стосунки з відомими математиками світу - Адамаром, Гільбертом, Курантом та ін. Свої наукові праці писав різними мовами, але найбільше - рідною. Академік М. П. Кравчук брав найактивнішу участь у творенні української наукової термінології та у запровадженні наукової мови в математичну галузь.
М. П. Кравчук належав до тих учених, чиї праці відкривають нові шляхи у розвитку науки і передбачають напрямки її розвитку в майбутньому.
"Моя любов - Україна і математика", - ці слова Михайла Пилиповича Кравчука викарбовано на гранітному постаменті пам'ятника, який встановлено йому в 2003 році перед корпусом музею Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". У селі, де він народився, в 1979 році відкрито музей та встановлено погруддя великого патріота і математика.
Великий вчений-математик стає майже легендарною постаттю. Син Неба, Поет німого числа, лицар математики, учений з обличчям Христа, творець музики чисел, титан математичної думки, корифей математики, гордість української математики - ось неповний перелік тих епітетів, якими його нагороджують і науковці, і письменники, і журналісти...
Він жив і горів безмірною любов'ю до України і до Математики і увесь свій короткий вік працював невпинно й творчо на благо Науки, Освіти рідного народу. Мозок його працював так напружено, що здавалося, не витримає, ось - ось вибухне; увесь він був у постійному науковому пошукові й творчому неспокої. „Моя любов - Україна і математика” - таким було його кредо.
Він - справжній поет формул, математика для нього - це творчість, натхнення і радість. Він - і педагог за покликанням. Його лекції - це і сила, й безмірна глибочінь, і краса математичної думки. На його лекції ходили як на свято.
Життя цього видатного вченого-математика спалахнуло як блискучий болід і після арешту й засуду в терорному 1938 році приречене було згоріти через кілька літ у суворих колимських таборах.
Категорія: Методична робота | Додав: Bogdanova (15.10.2012)
Переглядів: 560 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]